Як вийти на роботу без травми для дитини?
Чи можна поєднувати кар’єру і турботу про маленьку дитину? Як це зробити без шкоди для крихти і його потреби в постійному спілкуванні з мамою? Такими питаннями в силу різних обставин рано чи пізно задаються багато жінок. Розберемося в цій непростій і важливій темі.
Працювати чи не працювати ось в чому питання
Остаточне рішення – тільки за вами. Адже ніхто, крім вас, настільки добре не знає тих причин, за якими ви задумалися про вихід з декрету. Зрозуміло, що якщо питання стоїть руба, наприклад, мама є основним добувачем коштів, і без її зарплати сім’я виявляється буквально на межі виживання – працювати потрібно. Тут вже не до сентиментів.
Сумніви в необхідності відновлення кар’єри, як правило, виникають у тих, хто відчуває професійну нереалізованість, бажає збільшити сімейний бюджет, тяготиться щоденною рутиною (ніде правди діти, будні молодої мами – це, за малим винятком, один і той же розклад з понеділка по четвер) . Чи достатньо це вагомі причини, щоб вийти на роботу? Для кого-то – ні, для кого-то – так. Але якщо ви твердо вирішили почати працювати, дерзайте, почавши з повідомлення рідних про свої плани на майбутнє.
Зауважимо, повідомити – не означає, виправдовуватися. Так, не виключено, що рідня буде дивуватися, мовляв, «так не положено», «чого тобі не вистачає?» І найпопулярніше «ти ж мать!». Однак ваш головний контраргумент це бажання бути щасливою. Зрештою, дитині ваше щастя потрібно нітрохи не менше, ніж вам. Спілкування (нехай і не цілодобове) з життєрадісною мамою у сто крат корисніше, ніж регулярне спостереження маминого зневіри і напружена атмосфера в будинку.
В якому віці дитини мама може йти на роботу?
На думку психологів, оптимальний час настає після виконання малюкові 2-х років. Як правило, саме до цього віку малюк встигає успішно пройти через, так званий, криза 1 року, коли суспільство мами йому гостро необхідно.
Але, звичайно, обставини можуть бути різними. І часом жінці доводиться залишати дитинку ще до року. В цьому випадку і під час вашої відсутності важливо забезпечити малюкові як фізичний, так і психологічний комфорт.
Моя подруга була змушена вийти на роботу, коли її синові виповнилося всього лише 8 місяців (пішов чоловік, родичів немає, знімне житло). Головне, що вона зробила в підготовчому періоді – знайшла хорошу няню, яка не тільки строго виконувала всі рекомендації по годівлі, сповивання, купання (фізичний комфорт), а й постійно говорила з хлопчиком, співала йому пісеньки, обіймала, грала, тобто створювала ще і комфорт психологічний. Звичайно, няня – не мама, однак в тій ситуації по-іншому просто не виходило.