Що самостійно може робити дитина в 1-2 роки

16 січня 2018, Nadjysha

А тепер кілька слів про навички, які у віці від 1 року до 2 років прагнуть прищепити дитині багато батьків – освоєння горщика, сон у своїй кімнаті, самостійна гра з іграшками, володіння столовими приборами. Безумовно, все це потрібні і важливі навички, предмет гордості люблячих батьків ( «А наш-то вже сам ложкою їсть!»). Однак підкреслимо, що всі вони відносяться до категорії «дитина може почати їм навчатися». Але ж може і не почати! Турбуватися з цього приводу не варто, так само як і поглядати на однолітків крихти, які цими навичками вже оволоділи. Повірте, у вас все попереду, оглянутися не встигнете, як малюк не те, що на горщик сам піде – побіжить подавати заяву в ЗАГС (жартуємо, звичайно, до одруження ще далеко). Загалом, ви зрозуміли: не панікуйте, не порівнюйте вашої дитини з будь-ким і радійте поки іншим його досягненням.

Тим більше, якщо гарненько проаналізувати, ваш малюк вже, напевно, робить маленькі, можливо не очевидні на перший погляд, успіхи і в настільки очікуваних вами навичках. наприклад:

Освоєння горщика.

Так, дитина може і ходить в підгузниках, але проміжки між сечовипусканнями стають все рідше, а свої «великі справи» малюк робить приблизно в один і той же час. Все це свідчить про те, що нервова система дитини дорослішає, готує тіло до самоконтролю. А ще, якщо, звичайно, ви купили горщик і тримайте його на видному місці, малюк вже добре знає цей предмет і навіть пробує іноді сідати на нього прямо в трусиках.

Сон в своїй кімнаті.

Якщо ви з самого народження крихітки укладали його спати разом з вами, то, звичайно, одномоментного і спокійного переїзду в окрему кімнату не чекайте. Почніть з укладання малюка спати окремо на час денного сну. Ну і стежте за тим, як малюк спить вночі. Якщо міцно і без пробуджень, то і на ніч він скоро зможе лягати без вас. Звичайно, «переїзд» не означає скасування звичних ритуалів: теплою вечірньої ванни, доброї казки перед сном, маминої колискової. Продовжуйте робити все, що і раніше, можливо, додайте нову стимулюючу традицію – разом розстеляють ліжечко малюка, говорите про те, наскільки вона зручна, як затишно в його кімнаті, включайте красивий нічник.

Самостійна гра з іграшками.

Навіть якщо вам здається, що малюк без вас зовсім-зовсім не грає, це не так. Згадайте, варто вам відлучитися буквально на мить, в кімнаті обов’язково щось відбувається: втрачається пульт, рветься газета, відкриваються ящики, розбирається на дрібні запчастини все, що можна розібрати. Ви вважаєте, дитина пустує? Ні! Він грає! Причому, згідно з його віком, тобто досліджуючи навколишній світ. А як інакше його пізнавати, якщо не мацати, не заглядати всередину, не випробовувати на міцність?

Важливо зрозуміти, що дитинка ще малий для ігор в традиційному уявленні дорослих, але ви можете його навчити грати, враховуючи його потреба до самостійності і прагнення наслідувати старшим. Навчіть його годувати плюшевого ведмедика або укладати спати лялечку. У цих процесах малюк щодня бере участь особисто, так що можливість самому, «як дорослий» кого-то нагодувати або заколисати сприйме з радістю!

Володіння ложкою.

Помітити, що дитина зовсім скоро почне їсти самостійно, нескладно. По-перше, кухня після годування залишається все чистішою. Значно акуратніше виглядає і сам малюк. А по-друге, малюк тягнеться взяти ложку, затискає її в кулачку, плюхається її в суп, колупає нею кашу. Так дитина освоює новий для себе предмет і його призначення. Наступний етап – спроба донести ложку до рота. Потім з ложкою в роті потрібно трохи посидіти, так би мовити, звикнути до відчуття. Потім спробувати донести в ложці до рота їжі. Наберіться терпіння: одного разу з 10 ложок за обідом 6 зробить сам малюк, а в один прекрасний день він спустошить тарілочку і зовсім без вашої допомоги.
У кожного малюка повинна бути можливість розвивати свої самостійні навички з зручними, практичними і якісними предметами для маленького чоловічка:

підгузники звичайні і багаторазові;
тренувальні трусики для привчання до горщика і різні варіанти яскравих горщиків;
нічники і постільну білизну для дитячої кімнати;
зручна дитячий посуд;
дитяче взуття для самих перших самостійних кроків;
красиві гіпоалергенні ляльки, м’які іграшки та іграшки для сну;
іграшки та аксесуари для ванної.

Як реагувати батькам на прояв дитиною самостійності?

Звичайно, радіти! Чадо дорослішає, цей процес неминучий, і чудово, що розвиток дитини відбувається правильно – прояв самостійності тому свідчення.

Якщо ж говорити про щоденні реакціях дорослих на вчинки малюка, вкрай важливо постаратися уникнути двох крайнощів: гіперопіки і відстороненості.

Надмірна опіка або гіперопіка в майбутньому може відгукнутися підросла не найкращими речами – інфантилізмом, страхом перед труднощами. Так, опікується малюками, захищайте його від очевидно небезпечних для здоров’я і життя ситуацій, але не забороняйте знайомство зі світом в цілому. Тобто, досліджувати мамину шпильку для волосся або татову газету цілком можна самому – сідай і розбирайся. А ось про розетки і її устрій краще пізнати на словах – пхати в неї пальчики не можна. Дозволяйте дитині самостійно вирішувати посильні для його віку задачі, хваліть за успіхи, підбадьорюйте в разі невдачі і допомагайте ставити нові цілі.

Що таке відстороненість батьків? Для початку, вона зовсім не означає, що дитина не любимо. Однак або під впливом обставин (дорослі багато і важко працюють), або, виходячи з особистих переконань ( «Мене виховували так, і дивіться – виріс благополучно, домігся дечого в житті»), батьки приділяють дитині мінімальну кількість часу. З одного боку, відстороненість старших, дійсно, швидко вчить дитину самостійності: умовно, сам ложку не візьмеш – ніхто з тобою возитися-годувати не буде. Але, на жаль, таке дорослішання навряд чи можна назвати щасливим …

Потрібна золота середина: підтримуйте дитину, але не обмежуйте без потреби, заохочуйте самостійність, але не перетворюйте її в умова виживання. Загалом, дійте без перегинів, цінуєте новий етап в житті малюка, любите дитину, і, впевнені, у вас все вийде!