Сучасні мультфільми: шкода чи користь?

5 березня 2013, Nadjysha

Мультики – улюблена дитяча розвага, всі діти люблять їх дивитися. Іноді це єдина можливість зайняти дитину на деякий час. Є батьки, які дозволяють дітям дивитися все, так як, на їхню думку, дитину не треба відгороджувати від навколишнього світу, і вона повинен знати, чим цікавляться однолітки.

Інші негативно оцінюють сучасні мультфільми та показують тільки старі радянські.

У кожного підходу є досить логічне обгрунтування, але крайності – це завжди погано. Потрібно знайти золоту середину. У перегляді «правильних» мультиків є цілий ряд позитивних моментів:

дитина має можливість відпочити і відволіктися, отримати психологічне розвантаження;
дитина вчиться сприймати сюжет, вибудовувати логічний ланцюжок викладу;
багато мультиків є пізнавально-освітніми, в яких дітям в цікавій і доступній формі пояснюють явища природи, розвивають мову, розширюють кругозір і т.д.;
зміна картинки на екрані, що відповідає віку дитини та зі звуковим супроводом, стимулює зорові і слухові центри в головному мозку, сприяючи їхньому розвитку;
спільний перегляд мультфільмів з батьками допомагає знайти нові цікаві теми для обговорення, що розвиває не тільки пасивну мову дитини, але й стимулює активну.

Все за віком

Основне правило вибору – тривалість перегляду повинна відповідати віку дитини. Як правило, діти зацікавлюються тим, що відбувається на екрані у віці півтора-двох років. Не варто плутати саме зацікавленість і реакцію на мерехтливі яскраві картинки.

Більшість дітей уже в 4-6 місяців із задоволенням стежать за екраном, але в цьому віці, коли дитина не сприймає сюжет, знаходження біля телевізора може призвести лише до перевантаження нервової системи, порушення сну і апетиту.

Для 1,5-2-річних малюків підходять найпростіші і короткі мультики, не більше 3-5 хвилин. Наприклад, старі радянські «Колобок», «Хто сказав няв», «Два веселих гуся», короткі серії чеського Кротика, новий російський «Лунтік». Короткі, але дуже насичені мультики типу «Том і Джеррі» не підійдуть, оскільки будуть перезбуджувати нервову систему малюка.

У віці 3 років вже можна додати 15-20-хвилинні мультики, але прості і спокійні за викладом: «Мішок яблук», «Лисиця і вовк», серія про Вухань, чеські «Жучки», «Дора слідопит» (в російській перекладі Даша) від Нікелодеон, якщо кожну частину розділити навпіл; будуть цікаві прості серії «Смішариків».

Незважаючи на те, що діснеївські серіали укладаються в цей проміжок часу («Качині історії», «Русалонька»), більшості дітей цього віку вони здадуться складними. Тобто це не означає, що дитина не буде дивитися історію, просто навряд чи зрозуміє, про що вона.

У 4-5 років дитина вже в змозі сприйняти довгу казку – 40-60 хвилин, а в 6-7 років цікавими для нього стануть і повнометражні мультиплікаційні фільми.

Зрозуміло, таке віковий розподіл дуже умовний, деякі діти розвиваються швидше, деякі повільніше. Але в цілому слід дотримуватися вікових норм. Навіть якщо створюється враження, що в 4-5 років малюк захоплено дивиться півторагодинні діснеївські мультиплікаційні фільми, захоплюватися ними небезпечно.

Регулярне «передозування» перегляду в більшості випадків призводить до нервового виснаження, яке у різних дітей проявляється по-різному: дитина може стати нервовою, погано спати, відмовлятися від інших занять, або ж часто хворіти і страждати розладами травлення (як не дивно, зниження імунітету найчастіше відбувається на тлі нервово-психологічних розладів).

Друге важливе правило – ніколи не показуйте дитині мультфільм, який ви самі не бачили. Чим молодша дитина, тим ретельніше треба попередньо переглядати його фільмотеку.

А ще зараз майже до кожного мультфільму можна знайти іграшку. Повірте, кожна дитина буде дуже щаслива, тримаючи в руках “живого” героя улюбленого мультфільму.