Лікування ацетону у дітей
Що це за діагноз – ацетон у дітей, про причини його підвищення і симптоми ми розглянули у попередній статті, а зараз більш детально розберемо, що далі з ним робити – як лікувати.
У домашніх умовах найбільш зручний і поширений метод визначення ацетону в сечі дитини – з допомогою діагностичних смужок. Для проведення аналізу сечі беруть лакмусову смужку, на якій кріпляться тестові зони з нанесеними на них реактивами. Потрібно намочити в сечі тестову смужку, через 60 секунд порівняти, наскільки вона змінила колір, з тестовою шкалою (від + до + + + +). Якщо вийшов результат + або + + – це легкий або помірний АС, можна проводити лікувальні заходи вдома, якщо отримали +++ або + + + + – не займайтеся лікуванням вдома, везіть дитину в лікарню.
Важкий, виражений ацетонемічний синдром вимагає внутрішньовенного введення препаратів з метою поповнення об’єму циркулюючої крові і зняття набряку підшлункової залози, зменшення токсичного навантаження на нирки і печінку.
Одночасно з діагностикою, звичайно, ми повинні виконати і лікувальні заходи. Діагностичним критерієм ефективності вашого лікування вдома є стан дитини – якщо дитина стає активнішою, блювота зменшилася, почала активно пити, почала приймати їжу – ура! У вас все вийшло і ви на вірному шляху. Позитивна динаміка, а значить можна залишатися вдома; якщо ж дитина залишається млявою, весь час спить, блювота не проходить, напоїти або погодувати її не вдається – не займайтеся самолікуванням, терміново в лікарню!
У лікуванні підвищення ацетону у дітей можна виділити кілька етапів:
- лікування на етапі передвісників нападу;
- лікування нападу – або кризу;
- лікування в період відновлення після нападу;
- лікування в період між нападами;
- профілактика нападів.
На 1-му етапі передвісників і початкових симптомів лікування спрямоване на виведення кетонів з організму і купірування ацидозу (лікування «закислення» крові).
Перш за все, це дуже важливо, необхідно очистити кишечник клізмою з 1% розчином харчової соди (2 рази на день). Поїти часто і дрібно кожні 10-15 хв чайною ложкою (дітей у віці від 6 до 10 років – столовою ложкою), пити малими порціями (по 1-2 глоточка) – щоб не спровокувати блювоту.
Розчинами для проведення оральної регідратації можуть бути солодкий чорний чай з лимоном або без (не гарячий), регідрон, гастролі, негазована середньомінералізована лужна вода ( «Поляна квасова», «Боржомі», компот із сухофруктів). При нападі питво потрібно використовувати підсолоджене (цукор, мед, глюкоза, фруктоза) – для того щоб заповнити дефіцит простих вуглеводів.
Дитина не повинна голодувати, однак дієту при підвищеному ацетоні підбирають, дотримуючись принципу акетогенності (без включення жиру і подразнюючих компонентів). Харчування, також як і питво, має бути частим і дробним – 5-6 разів на добу. При цьому насильно годувати дитину не слід – домовтеся, що страви дитина вибирає сама, але в рамках дієти.
У раціоні повинні переважати рідкі вівсяна, кукурудзяна, гречана, геркулесова, манна каші, зварені на воді, овочевий (круп’яний) суп, картопляне пюре на воді, печене яблуко, галетне печиво. Але якщо в першу добу малюк не хоче їсти не змушуйте, головне нехай п’є.
Тривалість таких харчових обмежень становить не менше 5 днів. Для виведення з організму токсинів-кетонів дитині дають пити розчин сорбентів (рано вранці, за 2 години до їжі, і ввечері – через 2-3 години після їжі або в перебігу дня малими порціями). Призначають ліки, що зменшують біль і спазми в животі, при порушенні – седативна фітотерапія: настоянка валеріани, відвар ромашки, екстракт трави пасифлори, мікстура Павлова. Не бажано що б малюк плакав або нервував, це тільки посилить блювоту і погіршить його стан.
У разі якщо на 1-му етапі купірувати АК по ряду причин не вдалося (недотримання призначень лікаря, пізно почате лікування та ін.), розвивається приступ, або криз (2-й етап), який найчастіше супроводжується багаторазовим або нестримним блюванням. Тривалість блювоти від декількох годин до 1-5 діб.
Лікування спрямоване на купірування блювоти, кетоацидозу – «закислення» крові, заповнення втрат глюкози, корекцію водно-електролітного обміну. Основні принципи лікування залишаються такими ж, як на 1-му етапі, але при наростанні втрат рідини необхідно внутрішньовенне крапельне введення розчинів і ліків. При завзятій блювоті, яка не зупиняється, показано призначення ін’єкцій протиблювотних препаратів в дозуванні відповідно до віку.
Якщо дитина п’є охоче, внутрішньовенне введення розчинів можна повністю або частково замінити питтям лужної мінеральної води і підсолодженим чаєм, компотом і ін. На цьому етапі план лікування повинен визначити лікар педіатр, необхідно також спостереження лікаря і медсестри, тобто дитину слід везти в лікарню.
У періоді відновлення відзначається підвищення активності дитини, відновлення апетиту, нормалізація кольору шкіри, повертаються позитивні емоції. У цей період рекомендується поступове відновлення водно-сольового балансу природним шляхом і обережне розширення дієти.
Необхідно давати достатню кількість рідини, дієту слід розширювати дуже поступово, дитина повинна їсти невеликими порціями, не менш 5-6 разів на день.
Дозволяються:
- сухарики (бажано домашнього приготування, без спецій і солі, без смаків сиру або бекону),
- галетное печиво,
- печене яблуко,
- потім картопляне пюре (на воді, потім можна додати трохи вершкового масла),
- каші,
- нежирні овочеві супи,
- нежирна яловичина (не телятина, яка містить багато пуринів, як і м’ясо птиці),
- варена картопля,
- каші (крім пшоняної і перлової),
- молоко,
- кефір,
- домашній йогурт з нежирного молока – без добавок,
- неміцний чай,
- некислі фрукти і ягоди, а також відвари з них.
Протягом 2-3 тижнів харчування згідно «Дієті №5» (щадна, не подразнююча, без приправ, копченостей, маринадів, продукти приготовлені переважно на пару або відварені) в рамках описаної дієти. Показана рідина у великій кількості (неконцентрований компот із сухофруктів, солодкий чай з лимоном; слабо лужні мінеральні води ( «Лужанська», «Поляна») чергують з середньо мінералізованими – «Моршинською» і «Трускавецькою»).
З лікарських препаратів на цьому етапі призначаються сорбенти (5-7 днів), стимулятори обміну речовин (вітаміни групи В) протягом 3-4 тижнів. Якщо у дитини залишається тривалий час зниженим апетит і це позначається на якості життя, доцільно призначення ферментного препарату з низькою ліпазною активністю, стимуляторів апетиту.
Профілактика підвищення ацетону у дітей
Профілактика загострень ацетонемічного синдрому – це, мабуть, недооцінена багатьма батьками частина лікування. Адже наше самопочуття на 15% залежить від генетики, на 15% від медицини і на 70% від способу життя, звичок, харчування і фізичної активності.
Лікування ацетонемічного синдрому в період між нападами направлено на дотримання дієти, режиму і профілактику рецидивів ацетонемічних кризів.
Для дітей з підвищеним ацетоном дуже важливе дотримання режиму. Малюк повинен жити в своєму розкладі, зручному і знайомому йому. Необхідно уникати фізичних і психоемоційних перевантажень, тривалої засмаги і перегріву в задушливих приміщеннях. Доцільно обмежити час перегляду телевізора і роботи з комп’ютером і телефоном. Особливо перед сном, що б карапузові було простіше заснути, йому краще почитати з вами книгу або послухати аудіо-казку. Приголубте малюка і всі турботи минулого дня підуть. Увечері можна прийняти заспокійливу ванну, в воду додавши сіль з валеріаною або лавандою.
Велике значення мають постійні, дозовані фізичні навантаження. Дуже важливо, щоб навантаження були в радість дитині і без перевтоми, достатнє перебування на свіжому повітрі, водні процедури (плавання, контрастний душ, обливання), достатній тривалий сон (не менше 8 годин), регулярне, різноманітне, збалансоване харчування. Ці прості правила гармонізують нервову систему, нададуть значний позитивний вплив на процес оптимізації обміну речовин і допоможуть уникнути повторних нападів.
Якщо є показання то доцільно щорічно здійснювати санаторно-курортне лікування в умовах питного режиму з використанням слабомінералізованих лужних мінеральних вод.
Значну роль в профілактиці загострень ацетономічного синдрому грає санація хронічних вогнищ інфекції, поліпшення функціонального стану печінки, сечовидільної системи та клітинного метаболізму, стабілізація процесів збудження і гальмування нервової системи дитини. Які для цього приймати ліки і заходи Вам розповість лікар-педіатр.
Дітям з підвищеним ацетоном рекомендується раз на рік проводити стандартний тест на толерантність до глюкози, УЗД нирок, печінки і системи жовчних проток. Періодично (раз в 6 місяців) необхідно оцінювати рівень сечової кислоти в крові та сечі методом визначення транспорту солей, проводити загальний аналіз сечі з визначенням рН і здійснювати його корекцію. Якщо ви бачите, що ваша дитина млява або прихворіла, то варто відразу ж виміряти в сечі рівень кетонових тіл. Або в дитячому колективі, будь-то сад або школа почалася повальна грипозна інфекція, відразу необхідно вжити посилених методів профілактики.
В саду і школі краще пояснити, що вашу дитину не варто годувати насильно або змушувати доїдати жирне м’ясо з підливою. Для діток з ацетонемічним синдром краще недоїст ніж переїсти, їжу необхідно приймати 3-5 разів на день, основні прийоми їжі повинні доводиться на першу половину дня і не забувайте поїти вашого малюка.
І головне у всіх ваших, шановні мами і тата, лікувальних і профілактичних заходах – це те, що дитина повинна навчиться не просто дотримуватися дієти, режим дня, праці та відпочинку, регулярно займатися фізкультурою, але і розуміти і цінувати своє здоров’я.
І головне все це повинно стати способом її життя!
Ацетон у дітей до якого віку
Коли діти, які страждають на ацетонемічний синдром, досягають віку 10 – 12 років – прояви підвищення ацетону перестають їх турбувати – фактично «сходять нанівець» практично у всіх. Але це не означає, що батьки можуть розслабитися. Аж ніяк – цей синдром в подальшому може перерости в інші хронічні захворювання в дорослому віці.
Зберігається висока ймовірність розвитку таких захворювань, як подагра, ожиріння, порушення стійкості до глюкози, цукровий діабет 2 типу, сечокам’яна і жовчнокам’яна хвороби, артеріальна гіпертензія з раннім дебютом. У зв’язку з цим діти з підвищеним ацетоном розцінюються як група ризику і мають бути на диспансерному спостереженні педіатра, ендокринолога, психоневролога, нефролога.
Loading ...