Лікування ацетону у дітей

14 вересня 2016, Nadjysha

Що це за діагноз – ацетон у дітей, про причини його підвищення і симптоми ми розглянули у попередній статті, а зараз більш детально розберемо, що далі з ним робити – як лікувати.

У домашніх умовах найбільш зручний і поширений метод визначення ацетону в сечі дитини – з допомогою діагностичних смужок. Для проведення аналізу сечі беруть лакмусову смужку, на якій кріпляться тестові зони з нанесеними на них реактивами. Потрібно намочити в сечі тестову смужку, через 60 секунд порівняти, наскільки вона змінила колір, з тестовою шкалою (від + до + + + +). Якщо вийшов результат + або + + – це легкий або помірний АС, можна проводити лікувальні заходи вдома, якщо отримали +++ або + + + + – не займайтеся лікуванням вдома, везіть дитину в лікарню.

Важкий, виражений ацетонемічний синдром вимагає внутрішньовенного введення препаратів з метою поповнення об’єму циркулюючої крові і зняття набряку підшлункової залози, зменшення токсичного навантаження на нирки і печінку.

Одночасно з діагностикою, звичайно, ми повинні виконати і лікувальні заходи. Діагностичним критерієм ефективності вашого лікування вдома є стан дитини – якщо дитина стає активнішою, блювота зменшилася, почала активно пити, почала приймати їжу – ура! У вас все вийшло і ви на вірному шляху. Позитивна динаміка, а значить можна залишатися вдома; якщо ж дитина залишається млявою, весь час спить, блювота не проходить, напоїти або погодувати її не вдається – не займайтеся самолікуванням, терміново в лікарню!

У лікуванні підвищення ацетону у дітей можна виділити кілька етапів:

лікування на етапі передвісників нападу;
лікування нападу – або кризу;
лікування в період відновлення після нападу;
лікування в період між нападами;
профілактика нападів.

На 1-му етапі передвісників і початкових симптомів лікування спрямоване на виведення кетонів з організму і купірування ацидозу (лікування «закислення» крові).

Перш за все, це дуже важливо, необхідно очистити кишечник клізмою з 1% розчином харчової соди (2 рази на день). Поїти часто і дрібно кожні 10-15 хв чайною ложкою (дітей у віці від 6 до 10 років – столовою ложкою), пити малими порціями (по 1-2 глоточка) – щоб не спровокувати блювоту.

Розчинами для проведення оральної регідратації можуть бути солодкий чорний чай з лимоном або без (не гарячий), регідрон, гастролі, негазована середньомінералізована лужна вода ( «Поляна квасова», «Боржомі», компот із сухофруктів). При нападі питво потрібно використовувати підсолоджене (цукор, мед, глюкоза, фруктоза) – для того щоб заповнити дефіцит простих вуглеводів.

Дитина не повинна голодувати, однак дієту при підвищеному ацетоні підбирають, дотримуючись принципу акетогенності (без включення жиру і подразнюючих компонентів). Харчування, також як і питво, має бути частим і дробним – 5-6 разів на добу. При цьому насильно годувати дитину не слід – домовтеся, що страви дитина вибирає сама, але в рамках дієти.

У раціоні повинні переважати рідкі вівсяна, кукурудзяна, гречана, геркулесова, манна каші, зварені на воді, овочевий (круп’яний) суп, картопляне пюре на воді, печене яблуко, галетне печиво. Але якщо в першу добу малюк не хоче їсти не змушуйте, головне нехай п’є.

Тривалість таких харчових обмежень становить не менше 5 днів. Для виведення з організму токсинів-кетонів дитині дають пити розчин сорбентів (рано вранці, за 2 години до їжі, і ввечері – через 2-3 години після їжі або в перебігу дня малими порціями). Призначають ліки, що зменшують біль і спазми в животі, при порушенні – седативна фітотерапія: настоянка валеріани, відвар ромашки, екстракт трави пасифлори, мікстура Павлова. Не бажано що б малюк плакав або нервував, це тільки посилить блювоту і погіршить його стан.

У разі якщо на 1-му етапі купірувати АК по ряду причин не вдалося (недотримання призначень лікаря, пізно почате лікування та ін.), розвивається приступ, або криз (2-й етап), який найчастіше супроводжується багаторазовим або нестримним блюванням. Тривалість блювоти від декількох годин до 1-5 діб.

Лікування спрямоване на купірування блювоти, кетоацидозу – «закислення» крові, заповнення втрат глюкози, корекцію водно-електролітного обміну. Основні принципи лікування залишаються такими ж, як на 1-му етапі, але при наростанні втрат рідини необхідно внутрішньовенне крапельне введення розчинів і ліків. При завзятій блювоті, яка не зупиняється, показано призначення ін’єкцій протиблювотних препаратів в дозуванні відповідно до віку.

Якщо дитина п’є охоче, внутрішньовенне введення розчинів можна повністю або частково замінити питтям лужної мінеральної води і підсолодженим чаєм, компотом і ін. На цьому етапі план лікування повинен визначити лікар педіатр, необхідно також спостереження лікаря і медсестри, тобто дитину слід везти в лікарню.

У періоді відновлення відзначається підвищення активності дитини, відновлення апетиту, нормалізація кольору шкіри, повертаються позитивні емоції. У цей період рекомендується поступове відновлення водно-сольового балансу природним шляхом і обережне розширення дієти.

Необхідно давати достатню кількість рідини, дієту слід розширювати дуже поступово, дитина повинна їсти невеликими порціями, не менш 5-6 разів на день.

Дозволяються:

сухарики (бажано домашнього приготування, без спецій і солі, без смаків сиру або бекону),
галетное печиво,
печене яблуко,
потім картопляне пюре (на воді, потім можна додати трохи вершкового масла),
каші,
нежирні овочеві супи,
нежирна яловичина (не телятина, яка містить багато пуринів, як і м’ясо птиці),
варена картопля,
каші (крім пшоняної і перлової),
молоко,
кефір,
домашній йогурт з нежирного молока – без добавок,
неміцний чай,
некислі фрукти і ягоди, а також відвари з них.

Протягом 2-3 тижнів харчування згідно «Дієті №5» (щадна, не подразнююча, без приправ, копченостей, маринадів, продукти приготовлені переважно на пару або відварені) в рамках описаної дієти. Показана рідина у великій кількості (неконцентрований компот із сухофруктів, солодкий чай з лимоном; слабо лужні мінеральні води ( «Лужанська», «Поляна») чергують з середньо мінералізованими – «Моршинською» і «Трускавецькою»).

З лікарських препаратів на цьому етапі призначаються сорбенти (5-7 днів), стимулятори обміну речовин (вітаміни групи В) протягом 3-4 тижнів. Якщо у дитини залишається тривалий час зниженим апетит і це позначається на якості життя, доцільно призначення ферментного препарату з низькою ліпазною активністю, стимуляторів апетиту.

Профілактика підвищення ацетону у дітей

Профілактика загострень ацетонемічного синдрому – це, мабуть, недооцінена багатьма батьками частина лікування. Адже наше самопочуття на 15% залежить від генетики, на 15% від медицини і на 70% від способу життя, звичок, харчування і фізичної активності.

Лікування ацетонемічного синдрому в період між нападами направлено на дотримання дієти, режиму і профілактику рецидивів ацетонемічних кризів.

Для дітей з підвищеним ацетоном дуже важливе дотримання режиму. Малюк повинен жити в своєму розкладі, зручному і знайомому йому. Необхідно уникати фізичних і психоемоційних перевантажень, тривалої засмаги і перегріву в задушливих приміщеннях. Доцільно обмежити час перегляду телевізора і роботи з комп’ютером і телефоном. Особливо перед сном, що б карапузові було простіше заснути, йому краще почитати з вами книгу або послухати аудіо-казку. Приголубте малюка і всі турботи минулого дня підуть. Увечері можна прийняти заспокійливу ванну, в воду додавши сіль з валеріаною або лавандою.

Велике значення мають постійні, дозовані фізичні навантаження. Дуже важливо, щоб навантаження були в радість дитині і без перевтоми, достатнє перебування на свіжому повітрі, водні процедури (плавання, контрастний душ, обливання), достатній тривалий сон (не менше 8 годин), регулярне, різноманітне, збалансоване харчування. Ці прості правила гармонізують нервову систему, нададуть значний позитивний вплив на процес оптимізації обміну речовин і допоможуть уникнути повторних нападів.

Якщо є показання то доцільно щорічно здійснювати санаторно-курортне лікування в умовах питного режиму з використанням слабомінералізованих лужних мінеральних вод.

Значну роль в профілактиці загострень ацетономічного синдрому грає санація хронічних вогнищ інфекції, поліпшення функціонального стану печінки, сечовидільної системи та клітинного метаболізму, стабілізація процесів збудження і гальмування нервової системи дитини. Які для цього приймати ліки і заходи Вам розповість лікар-педіатр.

Дітям з підвищеним ацетоном рекомендується раз на рік проводити стандартний тест на толерантність до глюкози, УЗД нирок, печінки і системи жовчних проток. Періодично (раз в 6 місяців) необхідно оцінювати рівень сечової кислоти в крові та сечі методом визначення транспорту солей, проводити загальний аналіз сечі з визначенням рН і здійснювати його корекцію. Якщо ви бачите, що ваша дитина млява або прихворіла, то варто відразу ж виміряти в сечі рівень кетонових тіл. Або в дитячому колективі, будь-то сад або школа почалася повальна грипозна інфекція, відразу необхідно вжити посилених методів профілактики.

В саду і школі краще пояснити, що вашу дитину не варто годувати насильно або змушувати доїдати жирне м’ясо з підливою. Для діток з ацетонемічним синдром краще недоїст ніж переїсти, їжу необхідно приймати 3-5 разів на день, основні прийоми їжі повинні доводиться на першу половину дня і не забувайте поїти вашого малюка.

І головне у всіх ваших, шановні мами і тата, лікувальних і профілактичних заходах – це те, що дитина повинна навчиться не просто дотримуватися дієти, режим дня, праці та відпочинку, регулярно займатися фізкультурою, але і розуміти і цінувати своє здоров’я.

І головне все це повинно стати способом її життя!

Ацетон у дітей до якого віку

Коли діти, які страждають на ацетонемічний синдром, досягають віку 10 – 12 років – прояви підвищення ацетону перестають їх турбувати – фактично «сходять нанівець» практично у всіх. Але це не означає, що батьки можуть розслабитися. Аж ніяк – цей синдром в подальшому може перерости в інші хронічні захворювання в дорослому віці.

Зберігається висока ймовірність розвитку таких захворювань, як подагра, ожиріння, порушення стійкості до глюкози, цукровий діабет 2 типу, сечокам’яна і жовчнокам’яна хвороби, артеріальна гіпертензія з раннім дебютом. У зв’язку з цим діти з підвищеним ацетоном розцінюються як група ризику і мають бути на диспансерному спостереженні педіатра, ендокринолога, психоневролога, нефролога.